Євген Врядник

Електронна книга «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі»

Артикул: 631282

Автаркія. Самодостатність у сучасному світі - фото книги

Переглянути фото книги

Читати уривок

Завантажити уривок

Паперова 330 грн

Електронна 190 грн

epub

mobi

Книга в наявності

Goodreads

3.75

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Суспільство. Держава. Філософія. Історія
Автор	Євген Врядник
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2025
ISBN	978-617-8437-14-5
Кількість сторінок	128
Мова	українська

Категорія

Електронні книжки

Євген Врядник - «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі»

Ціна

190 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

На книжкових полицях

Війна (407)

Мова. Комунікація (250)

Дивитись всі

Про електронну книгу «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі» від автора Євген Врядник: опис, факти, цитати

Ця книга народжена на передовій. Євген Врядник досліджує поняття автаркії (самодостатності) як засобу для збереження внутрішньої свободи в умовах сучасного світу. Тут поєдналися глибокі роздуми про індоєвропейську цивілізацію і досвід бойових дій.

Автор переосмислює античний стоїцизм, кінізм та інші вчення, що стають дедалі кориснішими для сучасної людини, формують нинішніх воїнів. Через призму власного досвіду він розглядає, як досягнення стану автаркії допомагає не втрачати себе у вирі подій і зберігати твердість духу, коли все навколо змінюється.

Це путівник до самодостатності, яка допомагає залишатися вірним вищим принципам і долати випробовування долі.

Чому варто прочитати цю електронну книжку

Перед вами результат осмислення воєнного досвіду, який набувався паралельно з вивченням філософських систем індоєвропейської ойкумени.

ПРО АВТОРА
Євген Врядник — доброволець ЗСУ, захисник України, ветеран російсько-української війни, письменник, громадський діяч, перекладач та видавець. Автор видання «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі».

ЦИТАТИ З ЕЛЕКТРОННОЇ КНИЖКИ «АВТАРКІЯ. САМОДОСТАТНІСТЬ У СУЧАСНОМУ СВІТІ»

Що ж означає поняття «герой» сьогодні? Цієї конкретної історичної миті «герой» рівноцінний особливому типу пасіонарія, який долає суттєві перешкоди на своєму шляху й живе «на вістрі бритви». Але звідки беруться такі мужі чину?

Можна припустити, що автаркічну систему виховання в наші часи реально інституціалізувати, поставити на рейки; тим більше таке в історії уже було: згадані дзенські монастирі, де самураї проходили навчання; система виховання давніх греків — пайдея; навчання індоарійських кшатріїв у ведійський період; навіть духовні вправи в католицьких монастирях середньовічної Європи; заняття meditatio, спокій яких переривали хіба що співи fratres... Уже не кажучи про «самонавчання»: наприклад, дід барона Унгерна, кілька імператорів Священної Римської імперії та королева Англії Єлизавета відкрито вивчали веселу науку Європи алхімію, яка має найпершу функцію — народити на світ, унаслідок внутрішніх трансформацій, нову людину. Давня Європа багато знала про такі гірські висоти духу, куди може забратися досвідчений альпініст-герой; історія про джерела цього шляху сягає глибини століть, де можна розглянути контури елевсинських містерій, свята римських луперкалій і Ver Sacrum…

У часи криз і катастроф відкривається можливість провести пізнавальні спостереження за основами людського існування та виворотом, за лаштунками звичайного млявоплинного життя. Найкращим чином це дає змогу зробити війна. І одна з її найважливіших парадоксальних істин — людська істота сама по собі нічого не варта. Тільки героїзм як найчистіший прояв особистості дає реальну цінність її існуванню.

Відгуки про електронну книгу «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі»

Максим 01.05.2025 10:56

Книга одного з найважливіших українських інтелектуалів сьогодення.

По-справжньому європейський воїн з ніцшеанським світосприйняттям ділиться східними практиками по самоопануванню, прикріплюючи ілюстраціями з власного бойового досвіду.

Навіть якщо ви не глибоко занурені в філософські та релігійні контексти, "Автаркія" дасть практичні поради по збереженню холодного та живого розуму, навіть в нелюдських умовах. Та покаже, що лише сприймаючи світ як гру ми здатні на великі зрушення.

Дякую Євгену Врядник та видавництву за можливість ознайомитись з такою чудовою роботою.
Відповісти

0 0

Руслан Халіков 26.04.2025 17:21

Книга Євгена - це література від військовика, що повинна з'являтися в наш буремний час. Це не новий Гемінґвей, і як на мене - це щось важливіше. Текст від людини, яка свідомо присвятила своє життя ризикованим справам, згуртувала навколо свого стилю цілу спільноту. Людина, яка опікувалася найцікавішим інтелектуальним осередком України 2010-х років. Я давно чекав його книгу, але вона була створена тільки після початку повномасштабки.

Книга про те, як спокійно жити в умовах сталевого буревію, рахувати дихання й не шукати моральних авторитетів. Книга про те, як грати з життям і смертю, як не сприймати обставини надто емоційно. Це те, чого бракує сучасному людству. Наші покоління звикли до життя, де можна принаймні сподіватися на інституції, справедливість, історію. Але життя раптом поставило наш мангал із шашликами на березі безодні. Хто досмажить те м'ясо - бенкетуватиме останнім.

Євген Врядник дає в книзі дуже важливі поради для військових, оскільки сам є військовим. Але сьогодні ми всі є військовими, живемо в війні. Тільки хтось ще себе не впізнав у війську. Тому ці поради важливі не лише для тих, хто стріляє з гранатомету, а і для тих, хто сидить під шахедами, під кинджалами, під інформкампаніями. Я щиро радий, що ця книга з'явилась, і трохи заздрю видавництву "Наш Формат", що це вони вхопили право на її видання. Всім раджу до прочитання! Відповісти

0 0

Катерина Головіна 26.04.2025 15:24

В книзі багато про медитації та інші способи себе стабілізувати, опанувати та навіть підготувати.

«…шлях людини до внутрішнього суверенітету стоїки звуть автаркією».

Це мені близьке: я кілька разів читала Бгаґавад-Ґіту, знайома з буддизмом, стоїцизмом, практиками медитації, читала Майрінка, Еволу та Еліаде. Тому референси були зрозумілими. А от теми шляхетної війни, пасіонарності, поведінки, особливо другий розділ, сприймались радше на рівні теорії. І це, певно, нормально.

Автор – штурмовик, і вже сам факт, що людина з таким досвідом написала книгу, яка не переповідає події, а розкриває світоглядні речі, робить її унікальною. «Автаркія» дає можливість навіть не доторкнутися чи наблизитися, а хоча б уявити, як це мати настільки міцну опору на себе.

Деякі речі мені не відгукувалися, але я з повагою ставлюся до обґрунтованих думок та світогляду іншої людини, навіть, якщо вони в чомусь мені не співзвучні.

Дещо викликало змішані думки.
Наприклад,
«Отже, травматичний досвід потрібно успішно здобути, тобто вижити й не зламатися морально й до того ж піддати його глибокій рефлексії».

Я працюю з темами травми та ПТСР та можу сказати (страшну річ, насправді): травма дійсно створює індивідуальність та глибину особистості. Як шрам, який є не тільки відбитком, а й досвідом, нашою історією. Травма робить нас нами. Але її неможливо здобути спеціально. Неможливо передбачити, що стане травматичним. Та й не кожна ініціація є травматичною. Кризовою – так, травматичною – залежить від того, чи подолає людина цю кризу.

А деякі речі, буду відвертою, вражали та надихали.
«Коли мій розум «провалювався» в картинку, що зʼявилася в уяві – нерозвʼязані ситуації або майбутнє наступного дня, образи зруйнованих будівель, біганини з автоматом, артобстрілів, – я зазначав так само: «Образ, образ» і зусиллям повертав свою увагу до дихання».

Наприкінці книги автор пише, що він не вчився у майстрів, а брав необхідні знання з книжок та власних експериментів. Це зрозуміло, що книжки – кращі вчителі, але щоби взяти книжку, прочитати її, осмислити, щось відкинути, а щось взяти у свою повсякденну практику, перетворити це у навичку та знайти достатньо волі, щоб у максимально стресовій ситуації її використати – потрібно мати неабияку силу духу.

У книги Євгена Врядника є чому повчитися. Відповісти

0 0

Семен Бондар 14.12.2024 14:15

"Бажання чистоти опановує мене!

Звіряча ворожнеча, холодна ненависть, спокійна впевненість. Байдуже, навіть якщо смертельний страх зірвав із чоловіка маску «людського, надто людського», а за нею виявився воїн, то це маленький крок до майбутнього очищення.
Чоловіки, що пройдуть такі ордалії, вийдуть з них сповненими жаги до боротьби, тріумфів, до жорстоких і простих рішень. Для руху історії та часів слави потрібні покоління адреналінових наркоманів."
Що таке справжня свобода? Мабуть на це питання надано найбільше відповідей, і тим не менш, це питання все одно актуалізується щоразу, як світ стрясає нова криза. Справа в тому, що теоритичні конструкти часто чи то зазнають краху, чи то просто не надаються до практичного використання. І тому люди знову й знову (пере)відкривають старі, східні й західні вчення. Ніщо так не прискорює і не демаргінелізує цей процес, як війна. Особливо коли вона кровопролитна. Особливо коли священна.
"Елементом ігрового мислення лицарів слугували численні прийняті ними обітниці, які сьогодні можуть бути сприйняті обивателем лише як неадекватна поведінка. Так, одного разу великий сицилійський правитель і завойовник Роберт Отвіль на прізвисько Гвіскар («Хитромудрий») заприсягся не митись і не голитись доти, доки не завдасть поразки візантійському імператору. Подібні обітниці давали й хрестоносці - тим самим вони не так давали оточенню зрозуміти серйозність намірів, як додавали до своєї гри складності."
Про Євгена Врядника ми знаємо от що: він командир ідейної ватаги Авангард, залученої до прямих
штурмових дій на фронті, а ще правий публіцист, видавець і загалом пасіонарна людина. Його книгу я очікував ще від згадки про неї у інтервʼю Сергію Іванову – і, чесно кажучи, не сильно покладав на неї великих сподівань. Позаяк так повелось, що хороший берсерк не завжди пише хороші книжки – це не є погано, бо хороший берсерк вже на своєму місці, але це вкрай ускладнює можливість опрацювання досвіду воїнів. Без чого, власне, не видається можливим говорити про цю війну. І ледь не вперше, я був дійсно здивований – бо я прочитав дійсно самодостатню, автаркічну книгу. Про що ж вона?
Найперше треба усвідомити, що це два есеї – Ігровий світогляд і Автаркія, написані в період 2022-го-2023-го років. В першому ми подибуємо роздуми в дусі Гейзінги (він тут згадується регулярно і в найближчому майбутньому має вийти його magnum opus Осінь середньовіччя), де Євген досить переконливо доводить, що бути лицарем – це грати. І що в кожній грі є певні чіткі правила, на яких зіждеться весела наука. І тут моє єдине заперечення таке: Євген вважає, що гра – це шлях до звільнення; мушу сказати, що в дхармічних доктринах, на які спирається це дослідження, гра, ліла, якою б чистою вона не була, теж обумовлена маєю, ілюзією. З іншого – дуже грамотна критика модерну, масовізації, монструозності сучасної війни тощо. Все це ми вже читали і з усім цим згодні – але не зайве повторювати правильні і очевидні для малого кола інтелектуалів речі.
"Гедонізм не має стосунку до життя-дару. Язичницька людина не ховається від страждань і тягот. Суть — у відсутності чорно-білого поділу світу, адже світ сприймається крізь багату на фарби призму. Так, добро і зло — це не полярні категорії моральності, а відносні величини. У світі безлічі різних, але рівноцінних форм життя і взаємин не може бути чорно-білої моралі. Справді важливими, а не притягнутими за вуха до дуалістичної моралі стають такі життєві орієнтири, які дають змогу людині добре грати свою роль у театрі життя. Наприклад, у воїнів — це arete.
Куди воїну без доблесті, а поетові без смаку?"
Друга частина – це, власне, роздуми про саму автаркію – практику досягнення самодостатності. Спирається ця практика на йоґічні техніки і дзен. В цій частині все дуже й дуже аргументовано: від цитат з палійського канону до сучасних досліджень дзен – словом, бездоганно. Майже. Спроба залізти в голову Будді і заперечити анатман (мовляв, спеціально вигадав, щоб не розбещувати вірян) не виглядає достатньо підкріпленою – але лишаємо це на совісті автора, як послідовника цих традицій. Що ще? Окрема подяка і повага за змістовні посилання на Бгаґавад-Ґіту. Ясна річ, є цитати з барона Еволи: куди без нього? Деякі особисті моменти, які прочитуєш далі тексту (імена тут не згадано, але ми ці імена знаємо) викликають сильний емоційний тиск. Присутні і певні ресинтементарні роздуми про авраамічні релігії, які автор цього каналу, ясна річ, не поділяє і якому є що навести у відповідь. Втім, я дуже сильно був здивований спокою у викладі матеріалу. Зі спокоєм Євген не асоціюється, що вже таїти – але ця книга написана не Євгеном-авангардистом, а Євгеном-дзен-буддистом. І це суворий плюс книги.
"У буддійському вченні міститься пророцтво про «наступного Будду», нове втілення Учителя, що зʼявився світові в часі Калі Юґи під імʼям Ґаутама, з роду Шакʼєв.
Імʼя майбутнього Будди — Майтрея, і деякі дослідники спів-відносять його з індоіранським божеством Мітрою, що став прообразом для римського Мітри-героя."
Отже, книгою особисто я задоволений – вона ґрунтовна, змістовна, аргументована і чиста в своїй екзистенції. Однозначно, читати. Джерело: Відповісти

1 1

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Схожі електронні книги

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"